Жіноче безпліддя – причини і лікування, ознаки, симптоми та класифікація

Прагнення стати матір’ю – одне з найбільш природних жіночих бажань, реалізації якого можуть завадити проблеми зі здоров’ям, що не дозволяють жінці завагітніти та народити дитину. За статистикою, третина подружніх пар, які хочуть стати батьками, не можуть зробити цього саме через жіноче безпліддя. Причини цього недугу можуть бути різними, але даний діагноз не є остаточним вироком і не означає, що материнство для такої жінки заборонене назавжди. 

Проте для того, щоб успішно боротися із захворюванням, необхідно насамперед з’ясувати причини жіночого безпліддя. Це дозволить розробити грамотну стратегію та тактику боротьби із хворобою і швидше отримати позитивний результат. Якщо подружня пара, статеве життя якої регулярне, а контрацептиви не використовуються, протягом 12 місяців не може зачати дитину, допомогти в цьому може лише лікар.

Види жіночого безпліддя

Успіх проведених заходів залежить від того, який вид жіночого безпліддя буде діагностовано. Існує дві форми захворювання:

• первинне — при якому жінка не здатна народити дитину через неможливість або зачати малюка, або виносити та народити живу дитину після початку статевого життя;
• вторинне — неможливість повторного зачаття після того, як у минулому вагітність у жінки вже наставала або раніше вона змогла виносити та народити живу дитину.

Абсолютне безпліддя вважається тоді, коли у жінки з якихось причин відсутні матка або фалопієві труби. У минулому така форма жіночого безпліддя робила абсолютно неможливим самостійне виношування дитини. Однак розвиток репродуктивних технологій, наприклад, метод ЕКО (екстракорпоральне запліднення) або сурогатне материнство, дають таким жінкам шанс стати матір’ю біологічно рідної дитини.

Відносне безпліддя у жінок

Крім класифікації захворювання за принципом первинності і вторинності, існує ще таке поняття, як відносне безпліддя. Тимчасовий або відносний вид жіночого безпліддя часто пов’язаний з причинами, які в даний момент є перешкодою до зачаття. Захворювання, наприклад, може бути наслідком ановуляції — монофазного менструального циклу, який при збереженні регулярності маткових кровотеч характеризується відсутністю настання овуляції. 

Така ситуація може скластися внаслідок різних обставин, до яких відносяться в тому числі статеве дозрівання, зміна клімату або настання клімаксу. Відносне жіноче безпліддя можна подолати, якщо вчасно серйозно зайнятися проблемою, звернутися до лікаря, виробити правильну тактику і неухильно дотримуватися обраної концепції лікування.

Основні причини жіночого безпліддя

Найважливішим визначальним фактором для здійснення класифікації виступають причини, які заважають зачаттю. Серед них безпліддя, визначене як:

• Трубно-перитонеальне – виражається в непрохідності маткових труб при розвитку атрофії війок, які забезпечують просування яйцеклітини всередині труб, або запальних процесів;
• Ендокринне – як правило, є наслідком патології яєчників, що проявляється в їх виснаженні, наявності синдрому полікістозних яєчників, а також порушенні функції ендокринних (щитовидної залози, гіпоталамуса, наднирників, гіпофіза), неендокринних органів (нирок, печінки). До цього виду жіночого безпліддя можуть привести, зокрема, психічний стрес, порушення обмінних процесів. Ключовим моментом ендокринного безпліддя завжди виступає збій у механізмі овуляції – ановуляція.
• Імунологічне – характеризується виробленням антитіл до чоловічих статевих клітин.

Чим ще може бути викликане безпліддя

Серед причин жіночого безпліддя також називають патологію чи відсутність матки — органу, в якому закріплюється ембріон і протягом 9 місяців розвивається плід – маткове безпліддя. Дана патологія може бути вродженою і виражатися у подвоєній і дворогій матці, наявності внутрішньоматкової перегородки, а також набутою, що виникла через поліпоз, міому, рубці на матці або її видалення та інших факторів. Причиною недуги може бути і наявність ендометріозу — патологічного розростання внутрішнього слизового шару матки за її межі. 

До жіночого безпліддя призводить хромосомна патологія. До стерильності та психологічної форми безпліддя призводить свідоме або підсвідоме небажання жінки мати дитину. Іноді це страх перед вагітністю та пологами, іноді – небажання стати матір’ю дитини від даного чоловіка або небажання піддавати зовнішність змінам, до яких може призвести вагітність.

Фактори жіночого безпліддя

Негативним фактором жіночого безпліддя, який може вплинути на розвиток недуги, є вік. У момент народження жінка є носієм близько 400 000 яйцеклітин. Проте кількість неактивних фолікулів з віком зростає, що знижує їхню реакцію на гормони. Внаслідок цього яйцеклітина не досягає максимальної фази дозрівання, що стає причиною безовуляційних циклів.

Ще один фактор жіночого безпліддя – «старіння яйцеклітин». З цим пов’язані хромосомні зміни, що призводять до неможливості запліднення яйцеклітини, патологій у розвитку ембріона, що провокують викидні. Класифікація факторів включає також ідіопатичне або «безпліддя нез’ясованого генезу». Визначається, якщо всебічне обстеження обох партнерів не виявляє причин, через які вагітність не настає. Ця ситуація  не така рідкісна і характерна для приблизно 5-7 % від кількості безплідних пар.

Симптоми жіночого безпліддя

Зазвичай порушення репродуктивної функції протікає без яскраво вираженої патогномонічної ознаки. Проте, якщо жінка звернулася до лікаря з підозрою на безпліддя, спеціаліст може встановити його наявність за непрямими або вторинними симптомами:

• дискомфорт або болісні відчуття в області малого таза;
• порушення менструального циклу;
• рясним, болючим місячним;
• наявності безпліддя в сім’ях у близьких родичів;
• незвично рясними вагінальними виділеннями з незвичним запахом і кольором, які можуть свідчити про наявність запального процесу;
• наявності зайвої ваги або надмірної худорлявості;
• порушенню функції щитовидної залози (спостереження у ендокринолога);
• вираженому гірсутизму – підвищеному оволосінню;
• чоловічому типу статури;
• наявності тяжких форм акне;
• наявності хронічних патологій, вроджених вад, які не пов’язані з репродуктивною системою.

Ознаки недуги

Відсутність вагітності протягом року регулярного статевого життя без контрацепції з одним статевим партнером є головною ознакою жіночого безпліддя. Термін в один рік визначено за допомогою статистичних розрахунків. Доказом є те, що вагітність при регулярному статевому житті настає в перші три місяці у 30% здорових подружніх пар. Протягом наступних семи місяців ще 60% пар зачинають дитину. Через одинадцять – дванадцять місяців після початку регулярного статевого життя запліднення відбувається у решти 10%.

З цього випливає, що рік є достатнім терміном для оцінки здатності конкретної пари до зачаття дитини. І якщо в цей період вагітність не настала, незважаючи на всі зусилля, відсутність контрацепції та патологій у партнера, має сенс говорити про наявність жіночого безпліддя.

Діагностика

Для того, щоб призначити грамотне та результативне лікування жіночого безпліддя, необхідно спочатку однозначно його діагностувати. Підтвердити підозри щодо його наявності допоможуть гінекологічний огляд і УЗД – проводяться на самому початковому етапі для оцінки розмірів та особливостей будови яєчників, матки, виявлення патологій органів малого таза. Призначають також аналіз крові на гормони – він дозволяє визначити функцію ендокринної системи та яєчників. 

Допомагає в діагностиці самостійне складання пацієнткою графіка базальної температури протягом 2-3 менструальних циклів, який використовується для оцінки овуляції. За розсудом лікаря, як додаткове обстеження може бути призначений ультразвуковий моніторинг процесу дозрівання фолікула та овуляції.

Які ще методики застосовують

Успішна боротьба з жіночим безпліддям може стати можливою, якщо використаний весь арсенал наявних сучасних методик, зокрема лапароскопія, яка є одночасно лікувальною та діагностичною процедурою. Під час проведення процедури лапароскопії спеціаліст має можливість на екрані спостерігати чітке збільшене зображення органів малого тазу. Якщо в процесі будуть виявлені причини безпліддя, спеціаліст має можливість безпосередньо під час процедури усунути їх: видалити осередки ендометріозу, кісти яєчників, спайки. 

Застосовують також гістероскопію для більш точного вивчення порожнини матки, виявлення відхилень, що не діагностуються за допомогою УЗД та звичайного огляду. Проведення гістеросальпінгографії покликане визначити прохідність маткових труб. Обстеження ґрунтується на введенні контрастної речовини в матку, після чого виконується серія знімків.

Лікування жіночого безпліддя

Вибір методу лікування жіночого безпліддя визначається причиною, яка призвела до розвитку патології. Так, медикаментозна терапія застосовується при жіночому безплідді, викликаному інфекційними захворюваннями. В такій ситуації призначається антибіотикотерапія – такі препарати, як ципрофлоксацин, офлоксацин, метрогіл, метронідазол та їм подібні засоби. 

Консервативне лікування призначається і при симптомах ендокринної різновидності хвороби. Таке лікування засноване на використанні препаратів, які містять гормони, зокрема, кломід, рекомбінантні або сечові гонадотропіни. При діагностованому імунологічному виді безпліддя, як правило, призначаються кортикостероїди та антигістамінні препарати.

Які методи застосовують

Для боротьби з жіночим безпліддям застосовуються також хірургічні методики лікування. Ці способи усунення недуги зазвичай ефективні при виявленні патологій матки та фаллопієвих труб. У такій ситуації йдеться про малонівозивні операції, які завдають мінімальної шкоди пацієнтці. Проводять ці маніпуляції тільки в умовах стаціонару. Реабілітаційний період у цьому випадку не перевищує 3-5 діб. 

Найбільш популярними хірургічними методами є гістероскопія і лапароскопія, які використовуються також у діагностичних цілях. При жіночому безплідді, викликаному психологічним фактором, яке, згідно зі статистикою, виникає приблизно в 30% випадків проблем з репродуктивною функцією, на пацієнтку впливають психологічні фактори – перенесені шокові стани, стреси. У такій ситуації допомогти вирішити проблему зможуть психотерапевти та психологи.