Зміст

Прийнято вважати, що з настанням клімактеричного періоду всі гінекологічні недуги у жінки зникають самі по собі, у тому числі й ендометріоз після 50 років уже можна вважати не актуальною проблемою. Однак насправді все складається не так райдужно, як хотілося б і насправді могло б бути. 

У клімактеричному і передклімактеричному періоді перебіг недуги має свої особливості і прояви. Вплив менопаузи на перебіг даного захворювання можна оцінити, якщо зрозуміти, що воно собою являє, причини, з яких виникає, чи можливо в принципі його природне припинення або потрібне медикаментозне лікування. 

Ендометріоз у жінок після 50 років

Що таке віковий ендометріоз

Насамперед варто розібратися в тому, що таке ендометріоз як захворювання. Ця назва походить від слова «ендометрій», що означає внутрішню слизову матки, яка в нормальному стані не розростається і зберігає форму. Стан, коли клітини ендометрія проростають у матку та за її межі, називається ендометріозом. Оскільки в рості тканин ендометрія бере участь естроген, що виробляється яєчниками, зазвичай цей недуг діагностується у жінок у репродуктивному віці. 

Його розвиток пов’язують з рефлюксом крові під час менструацій через фаллопієві труби в черевну порожнину – простір, у якому розташовуються печінка, шлунок, кишечник. У місці, де тканини зазнали ураження, вони можуть кровоточити, що призводить до запалення, а потім до виникнення та розвитку спайкового процесу. Однак відомі випадки, коли прояви недуга виявляються в постменопаузі, причому вперше.

Основні прояви хвороби

Досить часто ендометріоз після 50, як і в більш молодому віці, протікає без особливих проявів, діагностується випадково під час ультразвукових досліджень, планових оглядів. Але може мати таку симптоматику:

  • болі внизу живота при місячних і напередодні, які віддають в промежину, крижі, поперек;
  • мажучі виділення до і після менструацій;
  • болісність під час статевого акту;
  • тривалі та рясні кровотечі під час місячних;
  • спорожнення кишківника та сечового міхура, яке супроводжується болем;
  • порушена репродуктивна функція;
  • кров у сечі та калі – при нетиповій локалізації.

Часті та значні крововтрати призводять до таких симптомів, як зниження рівня гемоглобіну в крові, плаксивий настрій, загальна втома, сонливість. Однак навіть якщо присутні більшість з перерахованих проявів, це не означає наявність у жінки після 50 ендометріозу. 

Причини розвитку захворювання у жінок після п’ятдесяти

Причинами появи і розвитку ендометріозу у жінок після 50 років можуть бути ті ж фактори, що і в молодшому віці, а саме:

  • цукровий діабет;
  • знижений імунітет;
  • серцево-судинні порушення;
  • негативна генетика – ендометріоз у мами або бабусі;
  • виникнення гормонального дисбалансу;
  • заброс в черевну порожнину менструальної крові;
  • надмірна маса тіла;
  • погана екологія;
  • тривалі запальні захворювання статевих органів;
  • аборти, операції в анамнезі;
  • використання внутрішньоматкової спіралі як контрацептива;
  • опромінення;
  • наявність шкідливих звичок.

Крім того, в окремих випадках ендометріоз після 50 років може розвиватися також у зв’язку з переродженням звичайних клітин в структурно ідентичні клітинам ендометрія. У цьому віці до виникнення недуги може привести і призначена лікарем медикаментозна терапія для пом’якшення клімактеричних проявів.

Наслідки недуги після 50 років

Діагностування у жінок ендометріозу після 50 років та ігнорування факту його наявності, як і в більш ранньому віці, може призвести до дуже серйозних наслідків. Так, окрім безпліддя та хронічного невиношування вагітності, які в цьому віці вже не актуальні, захворювання загрожує такими неприємними проявами, як синдром хронічного тазового болю. Болісні відчуття можуть значно посилюватися в процесі статевого контакту, а також при переохолодженні. 

Біль поширюється при цьому в зону промежини або область ануса. Однак це не найсерйозніша неприємність, яка може підстерігати при наявності діагнозу «ендометріоз». Ендометріоїдні вогнища в цьому віці значно частіше мають тенденцію до переродження в злоякісні процеси. Приблизно у 1-11% жінок, хворих на ендометріоз, виникає онкологія. 

Симптоми ендометріозу у жінок після 50 років

Симптоми ендометріозу у жінки після 50 мало чим відрізняються від загальних проявів у інших вікових груп, якщо вони у даної жінки існували. Як відомо, дуже часто недуга має безсимптомний перебіг. Проте у важких випадках і тоді, коли у жінки наявний екстрагенітальний ендометріоз, що локалізується в діафрагмі, кишечнику, нирках, сечоводах, пахвинному каналі, легенях, кінцівках, хребті, а також при поширенні на очеревину, біль може стати дуже сильною і призвести до втрати працездатності. 

Для хворих на ендометріоз після 50 років часто характерні такі прояви, як дратівливість, плаксивість, їх відрізняє неврівноважена психіка. Крім того, такі жінки скаржаться на запаморочення та головний біль, рясні кровотечі, неприємні відчуття під час статевого акту. Ендометріоз після 50  може мати тривалий характер і швидше приводити до виникнення онкології. 

Ендометріоз у жінок після 50 років

Лікування хвороби в постменопаузі

Лікування ендометріозу у жінок після 50 має свої особливості і першочергово спрямоване проти больового синдрому для полегшення загального стану, якщо припинення місячних і зміна гормонального фону не вплинули позитивно на загальну картину, не зменшили симптоматику, не припинили розвиток хвороби. Для зменшення больових відчуттів в лікуванні використовують спазмолітики, інгібітори простагландинів, анальгетики.

Однак вік 50+ небезпечний для жінок виникненням патологічних наслідків розвитку захворювання. Тому альтернативою консервативному лікуванню для уникнення ризиків розвитку онкології та рецидиву виступає хірургічне видалення матки, в окремих випадках – одночасно з яєчниками. Операцію зазвичай проводять методом лапароскопії, тобто через невеликі розрізи. Болючі відчуття після операції в цьому випадку мінімальні, а реабілітація проходить значно швидше.